Дорогі батьки, якщо ідея-фікс вашого життя – виростити дочку/сина медалістом (на радість бабусям, на заздрість сусідам), якщо ви переконані, що золота медаль – це червона доріжка у майбутнє, і ви краще за будь-кого знаєте, як виховати і вивчити свою дитину, тоді цей текст… не для вас! Далі – правила догляду за шкільними медалістами вустами самих медалістів.

 По-перше, не вимагайте від дитини фантастичного. І досі пам’ятаю, як жаліла бідолашну подругу, бо батьки сварили її за 9 балів з математики. Ну не всі ж народжуються Евклідами і Лобачевськими! Як ви, перепрошую, не зуміли прищепити нащадку геном генія, то й не варто нарікати на дитячу непосидючість, лінь абощо. І навпаки: якщо ви з математикою (чи то з будь-якою наукою)  на ти – це ще не гарантія того, що й ваше «яблучко» буде лузати задачі на раз-два. Генетика, знаєте, складна штука.

 По-друге, запам’ятайте чи запишіть головне: розумна дитина – не кімнатна рослина, що їй над книжками сохнути та й по всьому. Як показує життя,  «заучки» в більшості своїй – ті ще тусовщики. Кажу вам з власного досвіду, поєднувати навчання, спорт, дискотеки і вечірні побачення – на 100% реально. Ще й можна викроїти час на хобі і домашні справи. Не думайте, що, замкнувши дитину від живого світу, ви додасте їй натхнення.

 Увага, попередження! Будьте готові до того, що час від часу ви засинатимете раніше за своє чадо, бо на носі контрольна з історії і треба встигнути за вечір вивчити Другу світову; періодично доведеться вгамовувати істерики з приводу поганої оцінки (ну це зважаючи на характер дитини). А якщо ви є сяким-таким знавцем якого-небудь предмету – о! – тоді готуйтеся до створення проектів, вирішування задач і написання листів письменникам. Але ж чого не зробиш задля рідної кровиночки?

 А тепер трохи «підбадьорливих» фактів. Якщо ви свято вірите у те, що золота медаль – це путівка у життя і вашого усміхненого випускника чекатимуть з розпростертими обіймами університети і престижні компанії, - ви наївні до глибини душі. У сучасному світі (чи то, може, лише в Україні?) шкільний атестат з червоною «корочкою» дає змогу засвітитися на дошці пошани і, можливо, – підкреслюю, можливо -  додасть кілька балів при вступі до внз. Усе. На цьому «робото здатність» медалі вичерпується. Хоча, звісно, вона може стати чудовим елементом декору або цінним доповненням до товстенної папки грамот, дипломів, подяк, які теж «страх-як-згодяться-у-майбутньому».

 Взагалі-то, якщо без жартів, українська система шкільної освіти настільки недосконала, що місцеві відмінники-розумники часто виходять зі школи зовсім не пристосованими до життя, з купою мотлоху в голові, який навряд чи колись стане в нагоді. Тому, шановні батьки, вчителі, учні, пам’ятайте головне: золота медаль – це не завжди показник геніальності (що доводять результати цьогорічного зно). А трійка з геометрії в атестаті, повірте мені, жодним чином не зіпсує життя вашій дитині.

Шередько Анна,випускниця Кир’яківської ЗОШ.