16.02.2017
Суспільство

Чи потрібна Миколаївщині соціальна реабілітація дітей?

Працівники Радсадівського соціально-реабілітаційного центру б’ють на сполох – йому залишилося працювати декілька місяців. А далі - на нього чекає ліквідація. Чи є майбутнє у цього закладу - спробуємо розібратися.

Центр в селі Радісний сад Миколаївського району створили в 2002 році як пришкільний інтернат. За 8 років реорганізували в соціально-реабілітаційний центр. Тут перебувають діти з Миколаївського району, які потребують соціальної підтримки – сироти, ті, які знаходять в складних умовах, без батьківської опіки. Матеріальною базою Центр забезпечений 100%. Є спальні обладнані кондиціонерами, ванні кімнати, учбовий клас, їдальня, ігрова, комп’ютерна зала, актова та спортивна зали, пральня, кухня, склади, кабінети для персоналу. По прибуттю до центру, кожна дитина отримує індивідуальний план реабілітації, складений спільно з психологом, вихователями та медичним працівником.

Зараз тут на реабілітації семеро дітей. Доля кожного з них дуже складна. Наприклад, нещодавно в Центрі перебував чотирирічний Женя Мисько (прізвище та ім’я змінені). Вихователі пригадують, коли привезли хлопчика до закладу, то психологічний стан дитини був дуже тяжким – відставання в розвитку від однолітків, асоціальність.

Лідія Терновська, директор

4 роки дитині, а він не міг користуватися краном. Коли хлопчик зрозумів, що з крану тече тепла вода, він міг довго там стояти. Не ходив сам до туалету, не знав горщика, тому що кричав, коли саджали його на горщик. Ми почали з ним займатися. Через два місяці всі ці негаразди подолали. Він став дуже допитливим хлопчиком, почав говорити. Уявіть, в 4 роки не міг говорити, лише показував пальчиком.

Подібних історій тут знають дуже багато. Адже за роки роботи, у Центрі побували більше півтори сотні дітлахів, а точніше – 156. Випускники розпочинають самостійне, доросле життя. А працівники Центру стають для них ніби рідними. Комусь допомагають отримати паспорт на повноліття або влаштуватися на роботу. А одній із вихованок навіть допомогли відстояти право на свою квартиру.

Лілія Божеску-Белінська, співробітниця Соціально-реабілітаційного центру

Такий реабілітаційний центр в районі конче потрібен. В нашому (Миколаївському районі) та й у інших районах області дуже багато дітей, які потребують саме такої соціально-реабілітаційної допомоги. Центр на сьогодні має вже досить багато випускників, які зайняли гідне місце в суспільстві, мають професійно-технічну та вищу освіту, працюють, утворили сім'ї. І, звісно, ці діти часто відвідують наш заклад з великою вдячність про наданий шанс мати гарне життя. І вважають його своїм будинком щасливого дитинства.

Михайло Ніколенко, колишній працівник Центру

Особисто мав можливість з 2004 по 2005 роки там працювати вихователем. Довелося навіть деякі сім'ї відвідати вдома, від побаченого серце стискається. Вірю, розумію, що в кожного проблем більше ніж достатньо та, якщо ми всі хоча б хвилину свого життя присвятимо проблемам життя соціально незахищеним дітям, гадаю, дещо в нашій країні все ж таки зміниться.

20 січня поточного року колектив закладу отримав наказ начальника служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації, яким доведено розпорядження голови Миколаївської РДА про ліквідацію Центру.

Дійсно, питання закриття закладу, як пояснює очільниця Миколаївської РДА, виникло у зв’язку з нестачею коштів в бюджеті району.

Алла Воробьйова, голова Миколаївської РДА

Як би це боляче не звучало, але немає в районному бюджеті 1,5 млн. грн. для утримання Радсадівського соціально-реабілітаційного центру служби у справах дітей.
Зараз деякі політичні діячі розвели бурхливу діяльність. Шановні, давайте вашу енергію та в потрібне русло. Районний бюджет залюбки прийме кошти, яких не вистачає на утримання соцзакладів, у вигляді субвенції. І тоді жодний заклад не закриє свої двері.

Юрій Піньковий, голова Миколаївської районної ради, розповідає, що заклад закриють, якщо коштів на утримання не знайдуть.

Я не хочу сказати, що адміністрація одностайно приймає таке рішення про закриття. Ми дуже вболіваємо за тих дітей, що там знаходяться, але якщо немає коштів в бюджеті?.. Мені б дуже хотілося, щоб це заклад залишився, але питання про фінансування Центру з інших джерел (обласного, державного бюджетів) залишається відкритим. Згоди на це немає.

Згідно рішення сесії районної ради в 2017 році заклад було профінансовано, але лише на 425 тисяч гривень. Цих коштів вистачить лише до травня поточного року.

Представники колективу Центру неодноразово зустрічалися з головою Миколаївської райдержадміністрації Аллою Воробьйовою, депутатами Миколаївської обласної та районної рад – Ігорем Івануною та Русланом Неродою.

Представник депутатського корпусу району Руслан Нерода запропонував Центрові максимально переглянути свої видатки з метою скорочення, адже сума, яка необхідна для фінансування до кінця року, досить велика – близько 800 тисяч гривень. Згідно з розрахунками Центру, вартість утримання однієї дитини складає 2850 гривень, з урахуванням зарплати вихователів, харчування, оплати енергоносіїв тощо.

Ігор Івануна, депутат обласної ради в свою чергу пообіцяв винести питання щодо виділення півмільйона гривень на фінансування закладу в поточному році на засідання постійної бюджетної комісії з питань регіонального розвитку, планування, бюджету та інвестицій.

Очільниця Миколаївської РДА запропонувала колективові Центру ще раз особисто звернутися з листами до голів ОТГ, сільських рад району, депутатів з проханням виділити гроші з бюджетів громад на існування даного закладу. Адже на попередні подібні «месседжі» від районної влади відповіді не надійшло. І просити субвенції у всіх, адже неможливо прорахувати – коли, з яких сіл і скільки дітей можуть потрапити до Центру в подальшому. Алла Воробьйова пообіцяла організувати таку зустріч наприкінці лютого. Шанси на те, що таким чином вдасться «дотягнути» цей рік є. Зокрема, голова Михайлівської сільської ради Володимир Чечуй погодився з тим, що подібний заклад потрібен, адже в районі є діти, які цього потребують.

Володимир Чечуй, голова Михайлівської сільської ради

Будемо говорити чесно: ті діти, що знаходяться в Радсадівському інтернаті – це надводна частина айсберга. Цих дітей набагато більше.

На думку Володимира Чечуя, зараз Центр має максимально скоротити свої витрати, оптимізуватися, а він зі свого боку обіцяє донести питання необхідності фінансування закладу до селищних депутатів. Проте, всі погодилися – це лише тимчасовий вихід із ситуації. Якщо заклад потрібен, то в ньому повинно знаходитися більше дітей, ніж зараз. Тим паче, що матеріально-технічна база дозволяє це зробити – центр розрахований на 65 вихованців.

Як варіант, директор закладу Лідія Терновська письмово звернулася до голови Миколаївської обласної адміністрації Олексія Савченка з пропозицією розміщувати в Центрі дітей, евакуйованих із зони АТО.

Наталія Бичкова, начальник у справах дітей Миколаївської рда

- Пропозиція у мене є на область ще така - підключити до нас ще декілька районів. Можливо приєднаються ще Очаківський, Березанський та Веселинівський райони. Залучимо ще й їхніх дітей. Намагаємося вирішити це питання за допомогою обласної служби. Але це - в планах на майбутнє.

Лідія Терновська, директор закладу

Я вважаю, що проблему фінансування можна вирішити. У нас багато друзів, які допомагають і з харчуванням, і з відпочинком та оздоровленням дітей. До слова, з 2009 року у нас жодної копійки не було витрачено на предмети першої необхідності. Спонсори допомогли у всьому – від зубної щітки до одягу для малечі. Те що нам дійсно необхідно – це підтримка районної служби у справах дітей!

Ще один варіант – це реорганізація закладу у Центр соціальної підтримки дітей та сімей. Відповідне положення про створення таких центрів в Україні вже затверджене Урядом. Документом передбачено створення відділень з тими функціями, які необхідні конкретній територіальній громаді, а саме: або відділення термінового влаштування дітей чи малий груповий будиночок для стаціонарного перебування дітей, соціальна квартира для дітей старшого віку або відділення невідкладної допомоги сім'ї.

Чому б не створити такий Центр на базі вже існуючого – Радсадівського? Тепер все залежить від рішення громади. І відповідальність за ліквідацію чи реорганізацію також нестимуть саме вони.


Автор: Vladagromadam
captcha