Миколаївський район багатющий на цікаві культурні та історичні місця. Тут є де відпочити, і - є на що подивитися.  «Влада громадам» розпочинає топ-проект «Чудова 7-ка», який покликаний розповісти про особливості саме нашого району. Тож, до уваги Топ-7 місць культурних та історичних місць.

1.       Кринички в Петрово-Солонисі – унікальні джерела зі смачнющою водою знаходяться в цьому селі.

Крім того, засновники поселення звели три кринички, на одному з каменів і досі можна прочитати дату – 1885 рік, та  імена тих, хто її будував – Король та Кирило. Місцеві мешканці розповідають, що сюди за водою приїздять навіть з Миколаєва. Доступ вільний.

2.       Свято-Нікольська церква та її легенди, с. Стара Богданівка (колишній маєток Миколи Аркаса).
Храму, на сьогоднішній день 157 років. З ним пов'язано безліч легенд і чуток. Після вступу у володіння маєтком, сімейство Аркасів починає будувати кам'яну домову церкву Святого Миколи Чудотворця. Історики-краєзнавці стверджують, що в 1860 році вона вже почала діяти.
Ця церква збереглася і до наших днів, проте, не в первинному вигляді. Представляє вона собою, типове для того часу, будівлю придомовій церкви півдня України. Цікаво те, що  практично кожен житель цього села, від малого до великого, може вам розповісти легенду. В кінці 19 століття, коли маєток вже належало Н.А.Аркасу, вмирає зовсім молода дочка адмірала, Софія. Дівчину, в шлюбній сукні, поховали в склепі, розташованому в Старобогданівській церкві.

В суворі революційні будні 1917-го у селі з'явилися люди, охочі пристосувати церкву для яких-небудь не релігійних потреб. Один з міських уповноважених розкрив склеп, в якому знаходився прах Софії Аркас, витягнув труну з її останками з нього і викинув їх на церковному подвір'ї. Односельці вночі потай поховали тіло нещасної Софії на місцевому кладовищі. А з людиною, так не по-християнськи надійшли, стали відбуватися дивні речі! Він став розмовляти сам з собою, при цьому звертаючись до Софії Аркас. А через деякий час він і зовсім кудись пропав. Одні говорили, що його відвезли в «божевільні» або притулок. Інші, що він і зовсім зник ». Але, найбільш інтригуюче! Нам розповіли, що до сих пір привид - дух Софії Аркас можна побачити по ночах поблизу церкви, в якій над її останками так жорстоко поглумилися.

3.       Католицька кірха свв. Петра і Павла в Карлсруе(Степове) Вражає історія цього костелу, який сьогодні є чи не єдиним нагадуванням про колись неймовірної краси німецьку колонію. Ця споруда є одним з найкрасивіших храмів, збудованих німецькими колоністами на Миколаївщині у ХVIII-ХІХ ст., і які збереглися до сьогодні. Ось так вона виглядала тоді.

А ось так зараз.

За радянського періоду будівлю храму використовували для господарських потреб колгоспу як зерносховище та склад, там стояла техніка. Також кірху намагалися перетворити на клуб, але ця ідея була невдалою. Місцеві жителі розповіли, що коли показували фільми, люди не витримували церковної акустики, не могли слухати, в них «вуха боліли». Радянська влада знищила не лише німецьких колоністів та католицьку кірху, а й цвинтар. У 1935 році, за розпорядженням місцевої влади, мармурові цвинтарні пам’ятники використали для будівництва палацу культури в сусідньому, тоді типово радянському селищі Широколанівці, яке, до речі, теж спочатку було німецькою колонією – Ландау. його грабували та нищили, а нині він продовжує невпинно занепадати. Відсутній дах, зруйновано дзвіницю, замуровано вікна та двері.

Разом з тим, вражає майстерність архітекторів, бо не дивлячись на всі випробування, роками, кліматом, грабунками, руйнуваннями, костел все ще зберіг своєю велич. Храм потребує реставрації, однак на це в місцевої влади немає грошей, а кірха хоч і є об’єктом культурної спадщини, що має архітектурну цінність, але як пам’ятка архітектури на державному обліку не перебуває. З початку 1990-х років долю храму постійно обговорюють. Були пропозиції відреставрувати та перетворити кірху в оригінальний музей історії села, який би знайомив відвідувачів з місцевим культурно-історичним колоритом. Багато було розмов, але реставраційні роботи не проводили. Були чутки про те, що костел є на балансі у Ватикані, але це знову ж таки лише чутки.

4.       Кладовище в Петрово-Солонисі, Киряківська сільрада.

Петрово-Солониха  - одне з козацьких поселень на Миколаївщині, разом з Ковалівкою. Андріївкою, Великою. Тому на місцевому цвинтарі історики та краєзнавці знайдуть багато дійсно старовинних поховань, датованих 18 століттям.

Серед них – одне особливо цінне для місцевих мешканців. Це – могила козака Степана, який за легендою був одним з засновників села.

Загалом любителям історії рекомендують відвідати в Петрово-Солонисі земську школу кін. ХІХ ст., садибний будинок 2 пол. ХІХ ст. та житловий флігель 2 пол. ХІХ ст.

5.       Дача «Казка» в Старій Богданівці.

Є в цьому селі, багатому на цікаві об’єкти, одна будівля, яка не може не привернути уваги.  Це – дача «Казка». Розповідають, що вона належала головному архітекторові, який будував однойменне дитяче містечко в Миколаєві, і – звів в Старій Богданівці незвичний дім, у вигляді казкового будиночка. Тут є і башта, і чудовий краєвид на лиман, альтанка..

Все це оздоблено і виглядає, як декорації з кінофільму про принцес.  Зараз дача «Казка»  знаходиться в край занедбаному стані. Проте все ще варта того, аби відвідати її. Знайти її непросто, адже все там у чагарниках, краще – запитати у місцевих, вони все з радістю покажуть.Доступ вільний.

6.       Садиба Бредіхіна. Садиба розташована поблизу села Петрово-Солониха. Належала Олександру Бредихіну - сину учасника російсько-турецької війни 1827-29 років і Синопского бою, а також брата відомого астронома Федіра Бредихіна, що народився в Миколаєві.
Зараз будинок прийшов в запустіння, але до сих пір відчувається його витонченість і практичність. Збереглися неглибокі колодязі, до яких ведуть підземні труби з виноградників - виноград тиснули на місці збору, а сік по трубах надходив в колодязі, потім очищався і розливався по бочках. До сих пір існують винні погреби з нішами, де вино дозріває і зберігалося для продажу.

Так садиба виглядала ще декілька років тому. 

Досить теплий клімат дозволив Бредихіним стати виноробами. Всі довколишні землі були зайняті виноградниками і в 1905 році Анатолій Бредіхин отримує право продавати вино під власною маркою. Рекламував він свою продукцію не тільки на сторінках щорічних "Адрес-календарів" Миколаєва, але мабуть і у міжнародних виданнях, якщо слава про виноробство дійшла навіть до Варшави.

Зараз садиба перебуває у запустінні.

Активісти періодично наводять там лад, збираючи сміття, встановили інформаційний щит. Доступ вільний.

7.       Зоологічний музей В. Пінчука в Петрово-Солонисі.

Ось що незвичайне, так незвичайне! Від богомола до зебри - художник з Петрово-Солонихи, Віктор Пінчук створив в себе в дома справжній зоологічний музей, в якому зібрано опудала різноманітних тварин, птахів та комах. Вся експозиція зроблена художником власноруч. Чоловік захоплюється таксидермією з 10 років. 

У наступних  «Топ-7» розповімо, куди можна поїхати на відпочинок в Миколаївському районі, та що смачненького можна з'їсти і де.