Тетяна Анатоліївна Тетенькіна — людина праці. З самого дитинства батьки привчили її не цуратися роботи. Маленька Тетянка могла і худобу доглянути, і до столу прибрати, була помічницею матері в усьому. А як могло бути інакше в родині трудівників, тодішнього колгоспу Криничанський, що нині - село Новоселівка, Миколаївського району. Мама працювала на фермі дояркою, а батько – водієм у колгоспі.
- Ну уявіть – мама працювала дояркою, батько зрання - і на роботу. Я вже в 9 років бігала на ферму допомагати доїти корів. В 9 років! Це зараз скажи сучасним дітям, вони і в 15 не підійдуть до корови. Хоча і кажуть, що ми погано живемо, але скажу вам так – ми зараз набагато краще живемо. Є бідніші, є багатші, але в цілому, якщо порівняти по тому часові і по сьогодні, то ми живемо набагато краще.
Тетяна Анатоліївна згадує, що вихована була в глибокій повазі до старших.
- Батьки - це було для мене святе, їм не можна було «огризнуться», а за непослух могли і в куток поставить. От до сих пір пам’ятаю: два рази всього суперечила мамі і бабусі, і – згадую й досі, яка ж я була неправа.
Будувати вже свою власну родину Тетяна разом з чоловіком почали у сусідній Михайлівці.
- Вийшла заміж рано, в 17 років, тому і вчилася заочно, спочатку закінчила Мигіївський сільгосптехнікум, а в 25 років вступила до інституту, провчилася, правда, до 4 курсу. Робила обліковцем в тракторній бригаді.
Всі 42 роки свого трудового стажу жінка працювала багато і завжди на совість. Взагалі, про себе вона розповідає неохоче, сміється, що така як усі. А от коли починаєш розпитувати про село, у Тетяни Анатоліївни спалахують очі. Активна жінка бачить перспективу, має сили і бажання розвивати свій край.
Зараз Тетяна Тетенькіна справжня “бізнес-вумен” Миколаївського району, з 2000 року керує сільськогосподарським підприємством «Добробут». У праці, розповідає, все її життя.
- Можу і покричать, можу і погладить, - сміється Тетяна Анатолієвна, - думаю, що мене на підприємстві поважають. З людьми треба бути чесною, справедливо підходити до всього. Так, іноді, буває накричала спересердя, тоді подумала, а ні, я була не права. І тоді, наступного ж дня піду до людини, поговорю, вибачусь.
Тетяна Анатоліївна переконана, що доля своєї сім»ї, свого села, країни, залежить в першу чергу від нас самих.
-Я весь час кажу своїм робітникам - нам ніхто не допоможе – ні президент, ні область, ні районна влада. Якщо ми будемо дружніми, працьовитими, чесно платитимемо податки, не будемо думати про те, як наповнити кишені, як це робиться на всіх рівнях, то все буде гаразд. І діти в хороші, сучасні школи ходитимуть, і дороги будуть відремонтовані, на європейському рівні, і пенсіонери нормальну пенсію отримуватимуть. Це все, наше майбутнє, залежить від нас. І культура в нас буде, і спорт розвиватимемо. А про яку культуру ми зараз можемо говорити, про які танці і співи в Будинках культури, якщо на дорогу сміття кидають. І хто кидає? Ті ж люди, які тут і живуть. Вже на дорогах давно не прибирали, чагарниками все позаростало, пляшки пластикові валяються купою… Хто нам це зробить, хто лад наведе? Президент? Ні, самим треба піти і зробить.
Жінка активно приймає участь в житті своєї громади. Нові зміни - процес децентралізації зустріла з оптимізмом.
- Добре те, що людям дали права, тільки треба ними правильно користуватися. Чесно скажу, як почула я за цю децентралізацію, то перша за це була. От вони, в районній адміністрації, зробили перспективний план, не спитавши людей, самі вирішили, що дві сільські ради буде в селі Степове. А ми виступили, що не буде так. Чому в Степове не хотіли? Там, звичайно Погорєлов був, господар знаменитий. Село – ідеал. Нам туди дуже далеко. Навіть межу між нами і їх селом видно, як заїжджаєш. Але зараз там земля не розпайована, баланс пустий. А нас же, давно земля розділена, є дві стабільні організації, моя – ООО «Добробут» і на Красному полі. У нас все офіційно - оренда, 80 робочих місць, платимо податки. Середня заробітня платня складає 4 з половиною тисячі гривень. Ми почали звіряли бюджети – Михайлівський, Степового і Криничанський. Так у нас – найкращий, у 4-5 разів більший. Як же можна нам піти до бідних бюджетів, коли у нашої громади найбільше землі? Нам якби тільки правильно керувать, то села наші будуть процвітати. Я не кажу що “жирувати” будемо, але розвиватимуться села це точно. Наш бюджет добре наповнюється за рахунок надходжень плати за землю. Скажу так, думаю, що реформа ця дуже добре. Єдине, що треба, це мудрий керівник, щоб у нього душа за село боліла. Це треба така людина, щоб душа боліла. Бо наші люди зараз здебільшого живуть сам для себе.
Т.Тетенькіна є депутатом Михайлівської сільської ради, а також головою комісії з питань бюджету, транспорту, соціально-економічного розвитку та житлово-комунального господарства при цій сільраді. На її думку, серед першочергових завдань, які зараз стоять перед громадою - ремонт доріг. Потім - школи.
- Ми звичайно не зробимо асфальтні дороги, але у нас є такі шляхи, по яких і не проїдеш. То хоч тверде покриття, а - покладемо. Друга черга – утеплення шкіл, економніше було опалювати в зимовий період будемо утеплювати. Школи у нас хороші, вікна, спортзали.
Села можуть забезпечити себе, вважає Т.Тетенькіна. І на дороги вистачить і на школи. Основна проблема зараз, це те, що люди не платять арендної плати за землю.
- Ось наприклад, у нас на території ОТГ є 2 великих господарства. Землі у нас 5 160 га землі, з них майже 4 тисячі - по договорах, люди працюють, платять. По нашій сільській раді великі надходження по землі, за 1 га - 180 гривень. Для прикладу, в моєму господарстві навантаження з податками всіма на 1 га - 1 1260 грн. За 2016 рік ООО “Добробут” заплатив 3 млн гривень податків до сільського бюджету. Вся інша земля - 120 грн за 1 га. Все крутиться в тіні. Це означає, що люди понабирали землі, позаключали договора, працюють тільки на себе і свою сім»ю. І це у нас, в Михайлівській сільській раді. А в Криничках ми робили аналіз, то це шок взагалі, там майже ніхто не платить за землю. Я вже воюю з ними! В цій сільській раді в минулому році платили за 1 га по 55 гривень. Це що, це – нічого! Нічого не зареєстровано, робочих місць офіційно немає, роблять собі потихеньку, нікому нічого не потрібно. А дороги? За який кошт будувати? А потім кажуть – держава повинна. Та ви з себе почніть - платіть податки, працюйте чесно. Я так думаю, то треба виводити все з тіні. Все-таки розумні є в нашій державі. Ось з цією децентралізацією, як виходить? Хочете вижити -то виводьте гроші з тіні. І це правильно. От таке вам скажу, підняли мінімалку – 3200. Чули що кричать: “Ой, що зробили?”. А моєму господарству вона не страшна, я не чекала цієї мінімалки. В “Добробуті” середня заробітня платня – 4,5 тисячі гривень. Взагалі ми підрахували, до бюджету Михайлівської ОТГ має в цьому році надійти близько 30 мільйонів гривень з податку за землю.
Активності Тетяни Анатоліївни позаздрить будь-хто. Вона звикла ставити перед собою цілі, і - йти до них попри все. Вільного часу, розповідає, не вистачає катастрофічно, вдень - працює, а вночі...вчиться.
- Характером я пішла і не в маму і не в папу. Мене життя заставило стати такою як я є. Наша сім’я бідно дуже жила. Мама моя померла рано, я осталась сама. Треба було якось виживати, тому і працювала багато, і господарство тримала, щоб достаток був в родині. Все життя моє - в складнощах, якийсь раз вже задумаюсь, не жінка я, а якийсь командир. Чоловік каже – зупинись,сиди вже вдома, на хліб і до хліба є. А я не можу, маю щось робити. Ось церкву добудую, а потім, потім - ще щось зроблю. Це - моє життя.
Початок 2017 року для Т.Тетенькіної ознаменувався приємною новиною - вона отримала орден княгині Ольги 4 ступеня. Указом Президента України її відзничили за значний особистий внесок у розвиток агропромислового виробництва, вагомі трудові досягнення та багаторічну самовіддану працю.
- Ви знаєте, мені за цю нагороду сказали за пів року. Не повірила, що десь там прийняли рішення мене нагородити. А як побачила вже на власні очі, то чесно скажу – плакала. Це дуже важлива для мене нагорода, виходить, що не дарма пропрацювала, люди поважають. І я щаслива з того.
Тетяна Анатоліївна живе і працює за принципом - намагатися зробити щось хороше.
- Мені сестра каже – та всім же хорошою не будеш, де ти така в нашій сім’ї взялася? Для мене найбільший стрес, коли людина у нас на підприємстві працює і вирішує звільнятися. Я тоді переживаю, чого так, що я неправильно зробила? Знаєте, мої хлопці кажуть – наша мама. Це так приємно. Я щаслива коли йду на роботу. Люди у нас хороші, а біля них і мені добре.
Вже незабаром в селі Михайлівка Миколаївського району відбудеться знакова для усіх вірян подія — встановлюватимуть куполи на храм, що будується тут. Одним з меценатів виступила Т.Тетенькіна. В минулому році, на будівництво церкви підприємство “Добробут” витратило майже півтора мільйони гривень.
Як керівник ТОВ “Добробут” , Т.Тетенькіна, відродила занедбану ферму, з поголів’ям в 13 голів, перетворивши її у сучасний тваринницький комплекс, в якому впроваджено сучасні технології.
Борги по фермі, на початок реконструкції, складали майже 1 мільйон гривень. Вже в 2007 році цю суму повністю погасили і почалася селекційна робота з відновлення поголів’я. Зараз господарство налічує 180 корів дійного стада та 400 голів молодняка.
- Відновили ферму з нуля. Пам’ятаю, як в дитинстві, до мами бігала весь час на роботу, корову вдома сама тримала завжди, от і не уявляла, як це – в селі немає корів? Треба заводити, треба щось робити. В 2000 році в селі Михайлівка була ферма майже зруйнована, всього 13 корів, ні каналізації, нічого. Запропонували придбати. Всі співзасновники “Добробуту” кричали – що ти робиш, навіщо тобі та ферма? Я прорахувала все і вирішала - ні, візьму все таки цю ферму. І вже через 3 роки погасили всі борги.
Працюють на фермі місцеві жителі. Заробітня платня тут досить висока – від 7 тисяч гривень. Побудований сучасний молокоблок, лабораторія. На добу ферма дає півтори тони молока.
